Клоназепам ІС

діюча речовина: клонозепам; 1 таблетка містить клонозепаму 0,5 мг або 2 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат.

Таблетки. Таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою та рискою, без запаху.

Протиепілептичні засоби. Похідні бензодіазепіну. Код АТХ N03AE01.

Клонозепам – протиепілептичний засіб із групи похідних бензодіазепіну. Чинить виражену протисудомну дію, зменшує збудливість нервових клітин, пригнічує поширення епілептогенних імпульсів, підвищує стійкість нейронів до гіпоксії. Має центральну міорелаксуючу та анксиолітичну дію.

Епілепсія у дорослих і дітей (зокрема у немовлят): абсанси (petit mal), міоклонічні та клонічно-тонічні напади, атоничні напади, складні парціальні напади, вторинно генералізовані напади, синдром Леннокса–Гасто.

Підвищена чутливість до клонозепаму, інших бензодіазепінів або будь-якого компонента лікарського засобу; тяжка дихальна недостатність; гостра інтоксикація алкоголем або лікарськими засобами, що пригнічують ЦНС; тяжка печінкова недостатність; міастенія; синдром апное уві сні; шок, кома; період вагітності та годування груддю.

Клонозепам може посилювати пригнічувальний вплив на центральну нервову систему інших лікарських засобів: анксіолітиків, седативних, снодійних, наркотичних аналгетиків, протиепілептичних препаратів, нейролептиків, антидепресантів, антигістамінних засобів із седативним ефектом та алкоголю. Одночасний прийом із вальпроатом натрію може призвести до розвитку абсанс-статусу. Інгібітори ферментів печінки можуть підвищувати концентрацію клонозепаму в плазмі крові, а індуктори ферментів печінки – знижувати.

Лікування клонозепамом слід розпочинати з мінімальних доз і поступово їх підвищувати, щоб знизити ризик побічних ефектів. Різке припинення прийому може спричинити синдром відміни та підвищену судомну готовність. Призначати з обережністю пацієнтам із нирковою або печінковою недостатністю, атаксія, гострі отруєння, депресивні розлади з суїцидальними тенденціями. Не рекомендується керувати транспортними засобами та працювати з механізмами під час лікування. Тривале застосування може призвести до розвитку толерантності та залежності.

Дозу встановлюють індивідуально залежно від чутливості пацієнта та клінічної відповіді. Дорослим початкова доза становить 1,5 мг на добу в 3 прийоми. Її поступово збільшують на 0,5–1 мг кожні 3 дні до досягнення оптимального ефекту (зазвичай 3–6 мг на добу). Максимальна добова доза – 20 мг. Дітям початкова доза – 0,01–0,03 мг/кг маси тіла на добу, розділена на 2–3 прийоми, з поступовим збільшенням до досягнення ефекту. Таблетки приймати, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Симптоми: сонливість, сплутаність свідомості, атаксія, м’язова слабкість, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, кома. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, підтримувальна терапія. Як антидот можна застосовувати флумазеніл.

Часто: сонливість, уповільнення реакцій, втомлюваність, атаксія, м’язова слабкість, запаморочення, диплопія. Можливі порушення пам’яті, депресія, нудота, зміни апетиту, шкірні висипання, зниження лібідо. Рідко: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, жовтяниця, зупинка дихання, анафілактичні реакції.

5 років.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.

По 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній пачці.

За рецептом.

АТ «ІНТЕРХІМ».

Україна, 65007, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 86.

10.05.2023